Ювіляр Степан Руданський — видатний поет, автор знаменитих «Співомовок» — своєрідного веселого «Кобзаря» для багатьох українських поколінь, однієї з найулюбленіших книжок чи не кожної української родини. Його вроджений поетичний хист був настільки органічний і потужний, а мова така природна й легка, що за один день (чи ніч) цей 23—25-річний студент міг написати з десяток, уже класичних на сьогодні, співомовок. Неначе якийсь розсміяний Орфей запоями диктував йому свої щонайвеселіші поетичні придабашки у час найбільшої життєвої скрути поета, коли він майже не мав засобів до існування.
На жаль, таке його поетичне моцартіанство тривало не більше п’яти-шести років... А в одній із своїх ліричних поезій козак Вінок Руданський (так поет любив називати себе на український лад, адже грецьке «стефанос» — це вінок) за 130 років до чорнобильської трагедії написав такі рядки: «І димить чорнобиль, заким запалає, І вічную пам’ять Божий птах співає...» (І.Малкович).
І лише після смерті Степана Руданського - завдяки його геніальним співомовкам, ім’я поета посіло належне місце у пантеоні найвидатніших українських митців.
